РІЗДВО
Святкування Різдва Христового на Сході згадується вже у вченні гностиків, зокрема у Климента Олександрійського. Народження Христа зазначалося ними разом зі святкуванням його явища. Явище ж це було Богоявленням, і таким чином свято Різдва відзначався на Сході разом із Богоявленням - 6 січня. Точне поділ цих свят у всій християнської церкви, західної і східної, відбулося в кінці IV - початку V століття. Як відзначають історики церкви, свято Різдва Христового був запозичений східною церквою у Риму, тоді як свято Богоявлення вперше з'явився на Сході, а потім вже був перенесений до Риму. Тут же необхідно вказати, що західна і східна церкви з часом стали вкладати різний зміст у поняття Богоявлення, і це відбилося на виборі відзначаються в це свято подій євангельської історії. Так, східна церква утвердилася у святкуванні Богоявлення як Хрещення Христа - першої появи Ісуса серед народу і встановлення догмату троїчності: ідеї про явище осіб Божества. У свою чергу римсько-католицька церква під Богоявленням, що святкується також 6 січня, має на увазі явище зірки східним волхвам як перше одкровення язичникам явища Месії (свято Трьох волхвів, Трьох царів). Хрещення ж, яке завжди святкується в неділю, в тих випадках, коли неділю не випадає на 6 січня, відзначається римсько-католицькою церквою в першу неділю після цього числа. Викладені вище обставини надзвичайно важливі для вірного розуміння різдвяного циклу сюжетів, як він сформувався в західному мистецтві. Євангельська історія народження Христа - це, власне, тільки наведені вище слова Луки. Часто, однак, в західному мистецтві під назвою "Різдво Христове" маються на увазі також сцени поклоніння пастухів та волхвів (ми не говоримо в даному випадку про трактуваннях сюжету народження Христа, заснованих взагалі не на євангельському оповіданні, таких як поклоніння Марії, поклоніння царів та інших, - про них і їхніх літературних програмах ми скажемо нижче), тоді як епізод поклоніння волхвів, строго кажучи, є сценою Богоявлення. Причому якщо картини на сюжет народження Христа, як правило, включають і наступні епізоди, що утворюють, по суті, коло епізодів свята Богоявлення, то сцени Богоявлення - поклоніння волхвів, поклоніння царів - аж ніяк не завжди включають зображення власне народження Христа.
Отже, ми навмисно відокремлюємо сюжет власне народження Христа - як безпосереднє ілюстрування розповіді Луки - від наступних за ним сюжетів поклоніння пастухів і поклоніння волхвів (царів) - опосередкованого докази народження Христа (цих сюжетів присвячені наступні нариси). Зауважимо, що у поєднанні цих сюжетів в живопису відбилося початкове змішання самою церквою обставин народження Христа і його явища, тобто свят Різдва та Богоявлення.
Святкування Різдва Христового на Сході згадується вже у вченні гностиків, зокрема у Климента Олександрійського. Народження Христа зазначалося ними разом зі святкуванням його явища. Явище ж це було Богоявленням, і таким чином свято Різдва відзначався на Сході разом із Богоявленням - 6 січня. Точне поділ цих свят у всій християнської церкви, західної і східної, відбулося в кінці IV - початку V століття. Як відзначають історики церкви, свято Різдва Христового був запозичений східною церквою у Риму, тоді як свято Богоявлення вперше з'явився на Сході, а потім вже був перенесений до Риму. Тут же необхідно вказати, що західна і східна церкви з часом стали вкладати різний зміст у поняття Богоявлення, і це відбилося на виборі відзначаються в це свято подій євангельської історії. Так, східна церква утвердилася у святкуванні Богоявлення як Хрещення Христа - першої появи Ісуса серед народу і встановлення догмату троїчності: ідеї про явище осіб Божества. У свою чергу римсько-католицька церква під Богоявленням, що святкується також 6 січня, має на увазі явище зірки східним волхвам як перше одкровення язичникам явища Месії (свято Трьох волхвів, Трьох царів). Хрещення ж, яке завжди святкується в неділю, в тих випадках, коли неділю не випадає на 6 січня, відзначається римсько-католицькою церквою в першу неділю після цього числа. Викладені вище обставини надзвичайно важливі для вірного розуміння різдвяного циклу сюжетів, як він сформувався в західному мистецтві. Євангельська історія народження Христа - це, власне, тільки наведені вище слова Луки. Часто, однак, в західному мистецтві під назвою "Різдво Христове" маються на увазі також сцени поклоніння пастухів та волхвів (ми не говоримо в даному випадку про трактуваннях сюжету народження Христа, заснованих взагалі не на євангельському оповіданні, таких як поклоніння Марії, поклоніння царів та інших, - про них і їхніх літературних програмах ми скажемо нижче), тоді як епізод поклоніння волхвів, строго кажучи, є сценою Богоявлення. Причому якщо картини на сюжет народження Христа, як правило, включають і наступні епізоди, що утворюють, по суті, коло епізодів свята Богоявлення, то сцени Богоявлення - поклоніння волхвів, поклоніння царів - аж ніяк не завжди включають зображення власне народження Христа.Отже, ми навмисно відокремлюємо сюжет власне народження Христа - як безпосереднє ілюстрування розповіді Луки - від наступних за ним сюжетів поклоніння пастухів і поклоніння волхвів (царів) - опосередкованого докази народження Христа (цих сюжетів присвячені наступні нариси). Зауважимо, що у поєднанні цих сюжетів в живопису відбилося початкове змішання самою церквою обставин народження Христа і його явища, тобто свят Різдва та Богоявлення.
Немає коментарів:
Дописати коментар